Частина V. Клан із глибини, якому не сподобалися нові родичі

Глибинний клан прибув на світанку.

Не з неба.

Не з джунглів.

І навіть не з тієї сторони гір, куди напередодні пішли старші, ображені правдою, провідницею та самим фактом, що історію більше не дозволяли редагувати винятково тим, хто мав найдовші списи.

Земля розкрилася просто посеред долини.

Спочатку пролунав низький удар, схожий на глухий звук величезного серця. Потім коріння довкола поселення одночасно піднялося з ґрунту, вигинаючись у напрямку північного схилу. Місцеві прокинулися ще до сигналу вартових. Молодняк віднесли до укриттів. Мисливці вийшли з домівок зі зброєю. Доглядачі загасили відкриті запахові мітки, щоб чужинці не могли одразу прочитати кількість родин, їхній стан і рівень страху.

Рея прокинулася від того, що провідниця перестала дихати їй у шию.

Це було незвично.

Останні кілька годин вони спали втрьох біля теплого джерела: Лада посередині, Рея з одного боку, провідниця з другого. Після відкриття вирваних сторінок ніхто з них не захотів залишатися наодинці. Офіційно — через ризик вторгнення чужої пам’яті.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-shcho-pamyata-kozhen-bur-b457301?c=5086128