Частина ІІ. Ціна повернення

Розділ 9. Батько, якого не було

Сергій Левченко зателефонував о 06:17 ранку.

Зі стаціонарного номера, відключеного двадцять один рік тому.

Телефон у квартирі Оксани Михайлівни задзвонив так голосно, ніби апарат особисто образився на винахід мобільного зв’язку й вирішив нагадати людству, що колись для нервового зриву було достатньо двох метрів дроту та пластикової трубки кольору старої сметани.

У кімнаті спали всі, крім будинку.

І, як з’ясувалося, Сергія.

Марта лежала на дивані, поклавши голову Андрієві на груди. Заснули вони випадково. Принаймні саме так Марта планувала пояснювати це Оксані, Ларисі, сусідам, прокуратурі й будь-якому надприродному органу моралі, якщо той існував.

Жодного сексу не було.

Що Марта вважала майже особистою образою з боку обставин.

Після кількох днів смертей, падінь у шахти, чорної води й фрази «я тебе люблю» організм мав би мати право хоча б на якийсь приємний бонус. Але вони обоє були настільки виснажені, що Андрій встиг лише обійняти її, Марта поклала долоню йому під футболку, начебто «щоб перевірити, чи він теплий», після чого обидва заснули приблизно за дев’яносто секунд.

Романтика дорослого життя: спочатку обіцяєш людині порушити моральність, потім використовуєш її як ортопедичну подушку.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/poverh-yakogo-nema-b457256?c=5093029