Реальність, яка тріскає

— — —

Пролог: звук, якого не повинно бути

У космосі тиша — не поезія, а фізіологія. Вона тримає кораблі цілими, думки зібраними, а людей — живими. Тому, коли навігатори вперше почули тріск у порожнечі, вони не сперечалися, чи це можливо. Вони просто зблідли. Бо існують звуки, які не можна починати чути — так само, як не ... Читати далі »

Кордони між світами

Є мить у космічній навігації, яку не знайдеш у підручниках, хоча саме вона вирішує долю експедицій. Мить, коли прилади ще показують звичні значення, а інтуїція вже відчуває зміну. Наче простір попереду не просто інший, а підписаний іншими правилами. Наче Всесвіт там говорить тією ж мовою, але з іншим наголосом.

Кордони між світами рідко виглядають як двері. Частіше — як тиша, що раптом стає щ ... Читати далі »

Планети за межею можливого

У кожної цивілізації є своя карта можливого. На ній позначені світи з каменю й льоду, газові гіганти, океанні планети, отруйні атмосфери й затишні «другі Землі». Десь на полях цієї карти дрібно приписано: «Гіпотетичні світи», «Екзотичні форми матерії», «Нестабільні орбіти».

Але є місця, які не просто рідкісні чи небезпечні. Вони не повинні існу ... Читати далі »