Митник із поганою репутацією

Ліор мав погану репутацію.

Це було несправедливо.

Насправді він мав кілька поганих репутацій, і кожна належала іншій установі.

Для митної служби Церери він був талановитим співробітником із «нестандартним підходом до службової етики», що в перекладі з бюрократичної означало: начальство не могло довести, що він бере хабарі, але дуже ображалося, що хабарі, схоже, брали без нього.

Для контрабандистів Ліор був продажним митником, якого неможливо купити заздалегідь, бо він любив спершу дізнатися, що саме йому пропонують.

Для портових барів — людиною, яка залишала хороші чайові, погані спогади й іноді чужих чоловіків із розбитими носами.

Для жінок — залежно від жінки.

Для чоловіків — теж залежно від жінки.

Для Центрального управління безпеки Ліор був «соціально адаптивним ризиком».

Йому це формулювання подобалося найбільше.

Воно звучало так, ніби він міг проникнути на урядовий прийом, випити шампанське, переспати з дочкою міністра, викрасти службову печатку, повернути її вранці й офіційно пояснити все помилкою логістики.

Що, якщо вже бути точним, одного разу майже сталося.

Ніка Варн про більшість цього не знала.

Вона знала лише три речі.

Перше: Ліор був митником.

Друге: він украв у неї дві полуниці.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/cerera-komora-mzh-vinami-b457885?c=5093918