Венера транслює сімейний скандал

Венера завжди любила трансляції.

Не правду — ні. Правда була надто груба, надто кострубата, надто схожа на нижні труби без позолоти. Венера любила трансляції: красиві ракурси, м’яке світло, правильно підібрані паузи, голоси з благородною втомою, обличчя, які виглядали так, ніби щойно пережили трагедію, але не забули записатися до найкращого косметолога.

Тому коли Віра Мор захопила десятки передавальних веж і вийшла в загал ... Читати далі »

Поцілунок у темряві перед початком війни

Частина ІХ другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Коли уламок у серці «Прометея» заговорив голосом старих загарбників, у чорній вежі Ноксара навіть темрява стала тихішою.

Це була не пауза перед відповіддю.

Це була пауза перед війною.

Лія Арден стояла посеред архівного залу ... Читати далі »

Міста починають падати

Першим упало не місто.

Першою впала впевненість, що міста не падають.

На Венері це була велика різниця. Хмарні міста, палаци, куполи, сади, доки, храми й платформи століттями висіли над кислотною безоднею з таким виглядом, ніби гравітація нижче їхньої гідності. Аристократи народжувалися, одружувалися, зраджували, помирали, воскресали у вигляді боргових зобов’язань і давали імена своїм дітям, жодного разу не подивившись вниз без фільтра кр ... Читати далі »

Архів, який знав про людей занадто рано

Частина VІІІ другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Архів Ноксара знав про людей.

Це було неприємно.

Не тому, що людство не любило, коли про нього знали. Навпаки. Людство обожнювало, коли про нього знали. Воно запускало сигнали в космос, вирізало власні імена на камені, писало історії переможц ... Читати далі »

Астер брехала навіть правдою

Після відкриття скелетного архіву Венера оголосила траур.

Це було найцинічніше, найкрасивіше й найпередбачуваніше рішення з усіх можливих.

Палац Афродіти за одну ніч змінив золоті завіси на срібно-білі, на терасах запалили тисячі ламп пам’яті, оркестрові ядра отримали наказ грати музику «стриманої історичної скорботи», а кухні підготували траурні десерти з чорним медом і перламутровим пилом. Венера навіть горювала так, щ ... Читати далі »

Місто без сонця, де ховалися ті, хто вижив

Частина VІІ другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Чорна вежа Ноксара зачинилася за ними без звуку.

Це було гірше, ніж якби вона грюкнула.

Грюкіт хоча б мав би людську ввічливість повідомити: усе, назад дороги немає, можете починати шкодувати про свої рішення офіційно. Але вежа просто замкн ... Читати далі »

Нижче хмар живуть скелети

Після Маскараду без масок Палац Афродіти три години поспіль намагався повернути собі гідність.

Гідність не відповідала.

Можливо, вона загубилася серед розбитих масок, які все ще лежали на підлозі центральної зали, наче уламки дуже дорогої колективної ілюзії. Можливо, її випадково виніс один із сервісних дронів разом із кришталевими скалками, залишками пелюсток і документами, які кілька домів поспіхом намагалися назвати «декоративними і ... Читати далі »

Людство наздогнало, бо сором не має двигунів

Частина VІ другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Людство наздогнало їх швидше, ніж мало б.

Це було дуже по-людськи.

Сором, як з’ясувалося, не мав двигунів, але чудово чіплявся до корпусу, пролазив у стрибкові контури, сидів у наказах, маскувався під обов’язок, ховався в герої ... Читати далі »

Маскарад без масок

Вузол-5 співав.

Не красиво.

Красиво на Венері співали придворні механічні солов’ї, хмарні арфи дому Салар і ті люди, яким платили достатньо, щоб вони не вкладали у голос нічого справжнього. Вузол-5 співав інакше: старо, хрипко, з металевим присмаком, ніби три століття мовчання нарешті вирішили видерти собі горло й розповісти всім, що мовчати було не шляхетно, а просто боляче.

Спів ішов із надр покинутого первинного сховища, завислого ... Читати далі »

Її очі були картою, яку не варто було читати тверезим

Частина V другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Ноксар висів під кораблем, як темна думка, яку занадто довго відкладали.

Планета не мала кольору в людському сенсі. Вона не була просто чорною, сірою чи мертво-бурою, як більшість непривітних світів, на які астрономи дивляться з науковим з ... Читати далі »