Корабель, який навчився ревнувати правильно

Частина ІІ другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

«Едем-7» ревнував.

Спершу це звучало абсурдно.

Потім — незручно.

Потім — майже логічно, бо за останні кілька діб логіка на кораблі поводилася так само, як дисципліна після першого контакту з живою планетою: ф ... Читати далі »

Княгиня з кислотною усмішкою

Астер Вейл народилася в кімнаті без вікон.

Це була перша брехня, яку їй подарувала Венера.

Звісно, у родовій хроніці дому Вейл усе виглядало значно красивіше. Там було написано, що майбутня княгиня з’явилася на світ у верхній сонячній залі Палацу Афродіти, під час ранкової грози, коли золоті хмари розступилися перед першим променем, а скрипки живого оркестру самі заграли старий венеріанський гімн. У хроніці навіть згадували, що ново ... Читати далі »

Утікачі з гарною причиною і поганим планом

Частина І другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

«Едем-7» тікав красиво.

Це, звісно, було єдине, що в нього виходило бездоганно.

Корабель ішов крізь міжзоряну темряву з такою величною мовчазністю, ніби не втікав від власної планети, не порушував усі протоколи першої колонізаційн ... Читати далі »

Палац Афродіти

Палац Афродіти пережив бал правди так, як усі великі венеріанські інституції переживали катастрофи: спочатку заперечив, потім наказав прибрати кров із мармуру, потім створив комісію, яка мала довести, що кров була декоративною.

До ранку центральна зала вже знову сяяла. Це було майже образливо.

Ще кілька годин тому тут розсипалися союзи, плакали герцогині, андроїди згрібали уламки келихів разом із уламками репутацій, а половина присутніх аристократів уп ... Читати далі »

Земля образилась, бо її не послухали

Епілог другої книжки «Перший стрибок у темряву її очей»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Земля образилась.

Не офіційно, звісно.

Офіційно Земля зберігала гідність, стратегічну витримку, планетарну мудрість і ще кілька дорогих виразів обличчя, які спеціально тренували перед дзеркалом люди, призначені відповідати за майбутнє людства. Офіційн ... Читати далі »

Бал, на якому сказали правду

Венера завжди вміла прикидатися раєм.

З відстані вона світилася ніжним золотом, наче хтось загорнув смертельну планету в оксамитову обгортку й підписав дрібним шрифтом: «Увага, всередині — кислота, аристократія і моральна корозія». Її хмари були схожі на збиті вершки для богів, які давно втратили апетит, а палаци зависали над жовто-білими безоднями так гордо, ніби гравітація була соціально нижчою за них.

Тут не казали &l ... Читати далі »

Земля отримає звіт, але не правду

Епілог першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Земля мала отримати звіт через сто сімнадцять років.

Саме стільки часу, за оцінкою Мари, могло знадобитися сигналу, якщо відправити його не прямим координатним каналом, а старим, повільним, майже археологічним способом: через серію ретрансляційних маяків, гравітаційних ... Читати далі »

Перша справжня тінь

Першу справжню тінь у Геліограді помітила не Лея Сол.

Не Рен, який, звичайно, пізніше стверджував, що помітив її першим, просто вирішив «дати місту шанс на самостійне прозріння». Не Сава, хоча він три дні поспіль вимагав внести його в офіційний протокол як «першого зареєстрованого свідка тіньової нормалізації», і робив це таким тоном, ніби цивілізація зобов’язана вибачитися перед ним письмово. Не Мара, яка, почувши про тінь, ... Читати далі »

Корабель за межею бажання

Десята частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Уранці «Едем-7» прокинувся раніше за екіпаж.

Це було нове й неприємне відчуття.

Кораблі, за нормальних умов, не прокидаються. Вони запускають цикли, переходять між режимами, стабілізують реактори, чистять повітря, гріють воду, відчиняють двері перед ... Читати далі »

Кратер, що проковтнув промінь

Під головним храмом Чистого Світла було темніше, ніж у будь-якому місці, яке мало право існувати під святинею.

Це, звісно, було дуже по-меркуріанськи. У Геліограді все найсвітліше трималося на чомусь темному, схованому, погано задокументованому й морально смердючому. Верхні тераси трималися на шахтарських легенях. Комерційні атріуми — на боргах нижніх секторів. Храми — на дитячих молитвах, яких ніхто не питав, чи хочуть вони бути кан ... Читати далі »