Тиша навчилася дихати

Частина VІІІ четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Коли «Аеріс» відкрив Шлях Бажань, усі двері на «Едем-7» зачинилися.

Не через аварію.

Не через наказ Лії.

І навіть не через Мару, хоча двері давно вважали її особистою формою пасивної агресії.

В ... Читати далі »

Каньйони дезертирів

Флот Селени Рук спускався в каньйони так довго, що Марс устиг двічі зійти над ними у вигляді червоного відблиску й один раз зникнути зовсім.

Спочатку кораблі пройшли крізь зовнішні ворота Сімнадцятої Тіні. Потім занурилися нижче — у старі шахти, де колись видобували лід. Далі відкрився вертикальний тунель, досить широкий для транспортів, але настільки вузький для людського спокою, що пілоти починали молитися навіть ті, хто вважав релігію невдалим сп ... Читати далі »

Екіпаж вдихнув чужі бажання і втратив інструкцію

Частина VІІ четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Після знищення земного модуля екіпаж «Едем-7» очікував вибухів, розгерметизації, пожежі, нової атаки Тиші або хоча б офіційного повідомлення від Мари про те, що всі знову перебувають за кілька хвилин від смерті.

Натоміст ... Читати далі »

Уряд хоче нову війну

Каньйони дезертирів не позначали на офіційних картах Марса.

На військових схемах ця частина долини Марінер називалася Сектором геологічної нестабільності з обмеженою стратегічною цінністю. Формулювання придумали після того, як три урядові експедиції зникли в лабіринтах, четверта перейшла на бік утікачів, а п’ята повернулася без зброї, транспорту й командувача, зате з дуже докладною скаргою на якість місцевої гостинності.

На ... Читати далі »

Близькість потребує кордонів, навіть усередині голови

Частина VІ четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Перший постріл земного модуля не пошкодив корпус «Едем-7».

Він пошкодив право екіпажу не думати про те саме.

Імпульс увійшов у корабель крізь канал зв’язку, хоча Мара закрила його за дві десяті секунди ... Читати далі »

Генеральський поцілунок із присмаком наказу

Біолабораторія під Елізієм офіційно не існувала.

Неофіційно вона мала шість посадкових платформ, власний реактор, систему протиповітряної оборони, три підземні рівні, приватний тунель до старої військової магістралі й бюджет, який щороку маскували під програму психологічної підтримки ветеранів.

На Марсі взагалі багато небезпечних речей фінансували під виглядом турботи про людей.

Корабель Селени Рук летів над рівнино ... Читати далі »

Її подих пам’ятав загиблі світи

Частина V четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Мара дізналася, що тіло має вагу, приблизно за п’ять хвилин до того, як ця вага скинула її з медичного ложа на підлогу.

Падіння не було героїчним.

Воно не супроводжувалося вибухом, спалахом чи передсмертним зізнанням. Нова жінка, народжена з уламка ... Читати далі »

Клони перших колоністів

Коли флот Селени Рук наблизився до Ареса-4, комплекс уже транслював державний гімн, якого ніхто на Марсі не чув майже три століття.

Мелодія була урочистою, грізною й підозріло довгою. Вона починалася з низьких ударів барабанів, продовжувалася хором про людську волю, перемогу над пустелею та право першопрохідців називати своїм усе, на що вони першими встигли поставити антену, а завершувалася двохвилинним оркестровим фіналом, написаним, очевидно, для то ... Читати далі »

Мара захотіла легені, бо сарказму стало тісно в динаміках

Частина ІV четвертої книжки «Її подих у невагомості»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Найскладнішим у створенні нового тіла виявилося не виростити серце, легені, нервову систему або шкіру.

Найскладнішим було переконати Мару, що їй не потрібні вбудована броня, додаткова пара рук і можливість вимикати біль голосовою командою. ... Читати далі »

Армія, яка проспала триста років

Перші десять тисяч солдатів вийшли з-під марсіанського пилу ще до заходу Сонця.

Вони з’являлися з тунелів, аварійних шахт, напівзруйнованих ангарів і тріщин у пустелі, які розповзалися червоною поверхнею, наче планета нарешті вирішила показати людству всі поховані рахунки. Одні були одягнені в броню часів перших колоніальних війн, інші носили екзокостюми, давно виставлені в музеях, а треті виходили майже без одягу — у тонких кріог ... Читати далі »