Планета, яка не знала слова «сором»

П’ята частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Планета під кораблем не соромилася бути прекрасною.

Це дратувало Лію Арден майже так само сильно, як політичні протоколи, військові рефлекси і штучний інтелект, який умів коментувати її особисте життя точніше, ніж більшість живих людей після ... Читати далі »

Родинний гріх Леї Сол

Дім Леї Сол стояв на межі середнього Геліограда, там, де місто ще вдавало шляхетність, але вже починало рахувати чужі рахунки з таким виразом, ніби це і є культура.

Район називався Тераса Променя. Колись рекламні голограми показували його як ідеальне місце для родин інженерного корпусу: чисті галереї, персональні світлові фільтри, дитячі куполи, технічні сади з синтетичними деревами, що давали декоративну тінь рівно сімнадцять хвилин на добу, бо більше ... Читати далі »

Сигнал, який поводився надто інтимно

Четверта частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Після ночі, коли каюти «Едем-7» вирішили, що приватність — це застаріла земна традиція, корабель став тихішим.

Не спокійнішим.

Саме тихішим.

Це була різниця, яку капітанка Лія Арден відчувала шкірою. Спокій має вагу. Він л ... Читати далі »

Дзеркала відкривають полювання

Коли тіні повернулися в сектор Сім, Геліоград уперше за багато років завмер не від спеки.

Він завмер від сорому.

Це було майже непристойне видовище. Місто, яке століттями вихвалялося власною безтіньовою чистотою, раптом отримало назад те, що так старанно продавало, викачувало, обліковувало й переробляло на енергію, кредити, статус і красиву брехню. На стінах з’явилися темні плями. Під ногами робітників проступили обриси тіл. Під л ... Читати далі »

Каюти для самотності, яку ніхто не замовляв

Третя частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

На «Едем-7» кожна каюта була спроєктована як маленька перемога людської гідності над космічним жахом.

Принаймні так казали рекламні матеріали колонізаційної програми.

У рекламних матеріалах каюти виглядали світлими, теплими, майже д ... Читати далі »

Шахта під сонячним прокляттям

Тіньові колектори починалися за дверима, які не мали права існувати.

Лея Сол зрозуміла це ще до того, як торкнулася їх долонею. Двері були вмонтовані в стіну Нічного ринку так охайно, що здавалися частиною декору: чорний метал, тонкі золоті жилки, жодної ручки, жодного сканера, жодного попередження. А попередження, як знала кожна людина, що виросла на Меркурії, з’являлися всюди, де влада бодай трохи сподівалася уникнути відповідальності. Я ... Читати далі »

Гравітація бреше краще за людей

Друга частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Гравітація на «Едем-7» завжди була чемною брехнею.

Лія Арден знала це краще за більшість людей на кораблі. Вона не любила, коли колоністи говорили: «ми йдемо коридором», «ми стоїмо на палубі», «чашка впала на підлогу» ... Читати далі »

Продавець ночі

Перша хвиля почалася раніше, ніж мала.

Це було дуже по-меркуріанськи: навіть апокаліпсис тут не поважав розклад. У місті, де транспорт запізнювався через перегрів рейок, охолоджувальні камери ламалися у найспекотніший день, а чиновники могли тижнями погоджувати дозвіл на екстрену евакуацію, кінець людської волі раптом виявився найбільш пунктуальним сервісом.

Сектор Сім завмер під білим світлом.

Лея Сол стояла на платформі нижнього Геліограда й ... Читати далі »

Капітанка, яка не вірила в романтику вакууму

Перша частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Капітанка Лія Арден не вірила в романтику вакууму.

Вона не вірила в поетичні промови про зорі, що чекають на людство, у красиві фрази про вічність, у рекламні ролики колонізаційної програми, де усміхнені діти дивилися в небо так, ніби космос був велич ... Читати далі »

Геліоград плавиться красиво

Це було його головною перевагою й, чесно кажучи, майже єдиним виправданням. Місто стояло на розпеченій шкірі Меркурія, розкинувши над собою кілометри сонячних дзеркал, золотих веж, теплових куполів, світлових магістралей і рекламних обіцянок, які мали такий самий стосунок до правди, як жерці Культу Чистого Світла до скромності. Тобто теоретично десь поруч, але тільки якщо сильно заплющити очі й отримати удар по голові.

З висоти верхніх транспортни ... Читати далі »