Частина ІІ. Союз, у якому таємниця вважається різновидом зброї

На другий день саміту Карат-9 вирішив, що делегатам потрібно більше приватності.

Рея зрозуміла це, коли прокинулася й виявила, що за ніч між таборами виросли стіни.

Не символічні.

Не дипломатичні.

Справжні живі перегородки з коріння, м’якої кори й напівпрозорої тканини, яка пульсувала слабким блакитним світлом.

Кожен клан тепер мав власний відсік.

Високий.

Закритий.

З окремим входом.

— Планета побудувала переговорні кімнати, — сказала Лада.

Рея стояла босоніж біля виходу з їхнього укриття й дивилася на нову архітектуру.

— Нарешті.

— Тобі подобається?

— Ні. Але тепер, коли хтось говоритиме «це конфіденційно», я хоча б знатиму, в якій саме стіні він ховається.

Позаду заворушилася провідниця.

Вона спала мало.

Можливо, дві години.

Можливо, взагалі не спала, а просто дозволила Реї та Ладі думати, що спить, щоб вони перестали кожні десять хвилин питати, чи все гаразд.

Не допомогло.

Рея прокинулася посеред ночі тричі.

Першого разу перевірила, чи дихає Лада.

Другого — чи провідниця не пішла сама до серцевинного вузла.

Третього — просто тому, що рука Лади лежала на її животі, а провідниця спала настільки близько, що її теплий подих торкався шиї Реї.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-de-soyuz-koshtu-dorozhche-za-krov-b457978?c=5095757