Частина ІV. Коли союзники починають рахувати, скільки коштує чужа смерть

Першу карту майбутніх смертей намалювали ще до сніданку.

Рея дізналася про це від Марка, який увірвався до їхнього укриття з таким виразом обличчя, ніби щойно знайшов новий спосіб розчаруватися в розумному житті.

На Карат-9 це вже майже вважалося ранковим ритуалом.

— Прокидайся.

Рея не відкрила очей.

— Якщо планета не розкололася навпіл, повертайся через годину.

— Гірські склали план оборони.

— Це ще не причина вставати.

— У ньому є таблиця допустимих втрат.

Рея розплющила очі.

Поруч ворухнулася Лада.

З іншого боку підняла голову провідниця.

У кімнаті стало дуже тихо.

Рея сіла.

— Повтори.

— Допустимі втрати.

— Я почула слова. Просто сподівалася, що мозок ізранку вирішив мене принизити галюцинацією.

Марк стояв біля входу, тримаючи проєктор.

На ньому була вчорашня куртка, волосся скуйовджене, а під очима — темні кола людини, яка провела ніч поруч із політиками й тому вже мала законне право на евтаназію.

Лада піднялася на лікоть.

— Які саме втрати?

Марк глянув на провідницю.

— Території.

Пауза.

— І населення.

Рея вже вставала.

— Де вони?

— Центральний амфітеатр.

— Скільки часу вони там?

— Близько години.

— І ти прийшов тільки зараз?

— Я спочатку перевірив розрахунки.

Рея зупинилася.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-de-soyuz-koshtu-dorozhche-za-krov-b457978?c=5097491