Пролог. Кров була б дешевшою

Посудина стояла між ними вже майже хвилину, і за цю хвилину Рея встигла придумати сім способів, якими її вміст міг зіпсувати день.

П’ять із них передбачали смерть.

Один — дипломатію.

Останній був настільки непристойним, що Рея вирішила не ділитися ним навіть із Ладою.

Особливо з Ладою.

Темна рідина всередині посудини ледь ворушилася, хоча підземна зала була абсолютно нерухомою. Вона не коливалася від дихання, не реагувала на кроки, не змінювала поверхні навіть тоді, коли одна з гостей поставила поруч важкий кістяний жезл.

Натомість у самій рідині час від часу виникали слабкі світлі спалахи.

Не відблиски.

Щось усередині блимало.

Рея нахилилася трохи ближче.

— Якщо воно зараз моргне у відповідь, я йду.

Лада, яка стояла праворуч, теж нахилилася.

— Воно не має очей.

— Це Карат-9. Тут половина речей не має очей, але чудово знає, коли ти роздягаєшся.

Провідниця повільно повернула до неї голову.

Її зіниці звузилися.

Лада тихо кашлянула, ховаючи посмішку.

— Ти сама сказала, — продовжила Рея, — що коріння реагує на температуру шкіри.

Провідниця залишила в повітрі короткий запаховий знак.

Лада вдихнула й посміхнулася вже відкрито.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/planeta-de-soyuz-koshtu-dorozhche-za-krov-b457978?c=5094049