У післявоєнних галактиках тиша ніколи не буває справжньою. Вона тільки прикидається миром, накинувши на себе тонку ковдру з пилу, уламків орбітальних станцій і дипломатичних промов, які пишуть ті самі люди, що ще вчора натискали червоні кнопки з таким ентузіазмом, ніби замовляли десерт.

Зірки після війни не згасають одразу. Вони хворіють. Їхнє світло стає нерівним, тривожним, наче старий маяк, який бачив забагато корабельних ав ... Читати далі »