Голод як державна послуга

На четвертий день Церера прокинулася багатою.

Це було дивно, бо їжі стало менше, вода подорожчала втричі, опалення відтепер рахувалося похвилинно, а медична допомога отримала тариф «життєво необхідний плюс», який від звичайного «життєво необхідного» відрізнявся лише тим, що перший дозволяв не померти сьогодні.

Але офіційна статистика наполягала:

економіка зросла на дев’ятнадцять відсотків.

Причина була проста.

Якщо вчора літр води коштував одну кредитну одиницю, а сьогодні три, валовий оборот збільшувався.

Те, що люди пили менше, статистику не хвилювало.

Статистика взагалі була дивовижною істотою.

Вона могла дивитися на голодну дитину й бачити позитивну динаміку ринку.

О 06:00 Центральна адміністрація Церери урочисто оголосила про запуск нової програми:

«Державна служба гарантованого ресурсного доступу».

Її метою було, як повідомляв чоловік із бездоганними зубами на всіх екранах, «забезпечити справедливу, прозору й економічно стійку взаємодію громадян із базовими життєвими ресурсами».

Простіше кажучи:

тепер, щоб поїсти, треба було заповнити форму.

Щоб попити — заповнити іншу.

Щоб не замерзнути — довести, що ти замерзаєш достатньо переконливо.

А щоб отримати термінову допомогу, потрібно було вибрати на терміналі пункт:

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/cerera-komora-mzh-vinami-b457885?c=5095692