Живі уламки цивілізації - частина IV

Падіння в Білі Глибини

Світло Серцевини не сліпило — воно розкривало.
Коли оболонка ZeroRay замкнулася навколо Лари, вона не відчула болю, жару чи холоду.
Натомість — вагу.
Наче тисячі невидимих мереж торкнулися її свідомості.

Прозорий простір навколо був не вакуумом і не кімнатою — він нагадував нескінченний білий океан, у якому інформація текла так, я ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина IIІ

Серце ZeroRay

Коридор, у який Лара вступила після зали сенсорних трубок, здавався холоднішим за будь-який вакуумний шлюз. Холод ішов не від температури — він виходив із самого металу. В її голові виникало враження, що станція не просто змінює форму довкола, а обертає увагу на неї. ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина II

Заборонений сектор R-0

Темрява всередині «Зеніт Тех-0» була настільки густою, що здавалося, ніби вона зліплена з попелу й туманних спогадів. Лара стояла на порозі шлюзу, тримаючи руку на металевому одвірку, і почувалася так, ніби ступає у нутро гігантського мертвого звіра. ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - частина I

Мисливиця

Лара Верт прокинулася від різкого клацання стабілізаторів. «Гелій-9» знову стинався у м’язистому спазмі корпусу, ніби старий корабель з усіх сил намагався залишатися цілісним попри десятиліття корозії, зношених шарнірів і патчів, накладених на патчі.
Лара не здригну ... Читати далі »

Живі уламки цивілізації - пролог

Світ після Великого Згасання

Темрява ніколи не була пустотою.
У космосі вона завжди щось приховує: слід зоряного пилу, глибину відлунь давно зниклих цивілізацій, тихе тріпотіння частинок, що зберігають пам’ять про зруйновані світи. Люди часто казали, що темрява — це відсутність світла ... Читати далі »