Космос любить тишу. Він не свариться, не перебиває, не питає “як справи?”, не стукає у двері каюти, бо дверей, по суті, немає — є лише перегородки між тобою і вакуумом. У перші дні ізоляції ця тиша здається розкішшю: нарешті ніхто не чіпає, не тягне на “обов’язкову командну мотивацію”, не пропонує каву з присмаком старої прокладки фільтра.

А потім тиша починає говорити.

... Читати далі »