Існує особливий різновид страху, який не кричить, не ламає двері й не з’являється з пащею, повною ікл. Він приходить тихо, як збій у системі корабля, як зайвий відблиск у склі ілюмінатора, як раптове відчуття, що коридор, яким ти щойно йшов, став на два метри довшим. Саме так починається знайомство з реальністю, що пульсує. Не з тією, яку можна виміряти приладами, каталогізувати в архівах і урочисто поховати в папці з написом «Пояснено». А з тією ... Читати далі »