Тітка Ліда відкриває спецслужбуТітка Ліда приїхала о дев’ятій ранку з таким виглядом, ніби не просто несла старий альбом, а особисто транспортувала чорну скриньку людської дурості. На ній був темно-синій плащ, хустка з квітами, що пережили б не тільки дощ, а й невдалий шлюб, і вираз обличчя, з яким у нормальних країнах люди заходять у парламент, щоб пояснити депутатам, де саме вони помилилися ще в дитинстві. У руках вона тримала велику сумку, старий пакет із супермарк ... Читати далі » |
Каюти для самотності, яку ніхто не замовлявТретя частина першої книжки «Корабель за межею бажання» На «Едем-7» кожна каюта була спроєктована як маленька перемога людської гідності над космічним жахом. Принаймні так казали рекламні матеріали колонізаційної програми. У рекламних матеріалах каюти виглядали світлими, теплими, майже д ... Читати далі » |
Шахта під сонячним прокляттямТіньові колектори починалися за дверима, які не мали права існувати. Лея Сол зрозуміла це ще до того, як торкнулася їх долонею. Двері були вмонтовані в стіну Нічного ринку так охайно, що здавалися частиною декору: чорний метал, тонкі золоті жилки, жодної ручки, жодного сканера, жодного попередження. А попередження, як знала кожна людина, що виросла на Меркурії, з’являлися всюди, де влада бодай трохи сподівалася уникнути відповідальності. Я ... Читати далі » |
Серіал: Зоряні хроніки Другий сезон: Некролог для колонії Коли браслети розкрилися, люди на Астерії-9 вирішили, що свобода повернулася. Це було зворушливо. І дуже передчасно. Свобода в колонії взагалі мала погану звичку приходити ненадовго, озиратися, бачити тріснутий купол, аварійні сирени, темну форму за полем, списки евакуації, медблок без Сави Клейна, Муху з ... Читати далі » |
Лист, який не мав адресиПісля фрази тітки Ліди в кухні стало так тихо, що навіть фікус Степан, здається, припинив фотосинтез із моральних міркувань. Юлія дивилася на стару жінку й намагалася зрозуміти, у який саме момент звичайний ранок, що починався з кави, ноутбуків і контрольованої нервової катастрофи, перетворився на сімейний розтин без анестезії. Ваші батьки знали одне одного краще, ніж ви думаєте. Ця фраза не мала права звучати так буд ... Читати далі » |
Гравітація бреше краще за людейДруга частина першої книжки «Корабель за межею бажання» Гравітація на «Едем-7» завжди була чемною брехнею. Лія Арден знала це краще за більшість людей на кораблі. Вона не любила, коли колоністи говорили: «ми йдемо коридором», «ми стоїмо на палубі», «чашка впала на підлогу» ... Читати далі » |
Продавець ночіПерша хвиля почалася раніше, ніж мала. Це було дуже по-меркуріанськи: навіть апокаліпсис тут не поважав розклад. У місті, де транспорт запізнювався через перегрів рейок, охолоджувальні камери ламалися у найспекотніший день, а чиновники могли тижнями погоджувати дозвіл на екстрену евакуацію, кінець людської волі раптом виявився найбільш пунктуальним сервісом. Сектор Сім завмер під білим світлом. Лея Сол стояла на платформі нижнього Геліограда й ... Читати далі » |
Серіал: Зоряні хроніки Другий сезон: Некролог для колонії Список з’явився о третій двадцять дві ночі. Не під сирени. Не під гуркіт купола. Не під голос темряви, не під дитячу колискову з «Серафима-12», не під червоний аварійний спалах, що робив обличчя людей схожими на портрети у дешевому музеї катастроф. Список з’явився в тиші ... Читати далі »
Категорія:
Зоряні хроніки. Некролог для колонії
|
Переглядів:
89
|
|
Дата:
22.06.2026
|
Коментарі (0)
|
Архів починає кусатисяО десятій ранку їхня кухня офіційно перестала бути кухнею й перетворилася на штаб. Це було помітно з першого погляду: на столі лежали ноутбуки, телефони, блокноти, роздруківки, чашки з кавою, печиво, флешки, зарядки, дві ручки, які не писали, одна ручка, яка писала занадто патетично, і фікус Степан на підвіконні, що дивився на все це з виразом рослини, котра давно зрозуміла: люди — це помилка еволюції з доступом до Wi-Fi. Юлія стояла біля ... Читати далі » |
Капітанка, яка не вірила в романтику вакуумуПерша частина першої книжки «Корабель за межею бажання» Капітанка Лія Арден не вірила в романтику вакууму. Вона не вірила в поетичні промови про зорі, що чекають на людство, у красиві фрази про вічність, у рекламні ролики колонізаційної програми, де усміхнені діти дивилися в небо так, ніби космос був велич ... Читати далі » |