Зірка, яка втомилася світити

У Галактичній Конфедерації казали, що світло ніколи не бреше.

Це була дуже зручна фраза для цивілізації, яка брехала майже всім: колоніям, дітям, богам, мертвим, живим, власним архівам і навіть дзеркалам у сенаторських вбиральнях. Особливо дзеркалам. Ті, бідолашні, щодня змушені були відбивати обличчя людей, які називали себе хранителями миру, хоча насправді берегли тільки три речі: владу, ... Читати далі »

Післясмак катастрофи

Перші легенди про неї народилися раніше, ніж охололи руїни.

Так буває завжди.

Щойно десь щось вибухає достатньо красиво, а в центрі стоїть жінка з поганою репутацією, хорошою поставою і виразом обличчя, який можна однаково легко витлумачити як спокусу, загрозу або наслідок чужої дурості, — люди одразу починають шити з цього міф. Не тому, що люблять правду ... Читати далі »

Мисливиця на уламках часу

Якби хтось колись сказав Кайрі Велн, що її життя зрештою зведеться до суперечки з самою собою посеред пробудженого поховального механізму стародавньої цивілізації, вона б, найімовірніше, відповіла двома речами.

По-перше: що це звучить надто пафосно навіть для її смаку.

По-друге: що в такому випадку вона сподівається хоча б на хороше освітлення.

... Читати далі »

Печери повертають борги

Є речі, які приходять у життя красиво.

Гроші після вдалої крадіжки.

Поцілунок у правильний момент.

Добре вино після дуже поганого дня.

Є речі, які приходять із гуркотом, димом і запахом чужих помилок.

Постріли.

Т ... Читати далі »

Артефакт починає їсти її зсередини

Першою ознакою того, що з нею відбувається щось значно гірше за звичайну втому, стала не кров.

Не біль.

І навіть не стрибки.

Першою ознакою стала пам’ять.

Кайра Велн усе життя покладалася на дві речі: на власну здатність брехати красиво й на власну здатність пам’ ... Читати далі »

Королева вмираючого світу

Кайра Велн завжди вважала, що найнебезпечніші речі у всесвіті мають три спільні риси: красиву оболонку, погану репутацію і здатність робити вигляд, ніби саме ти прийняла рішення підійти ближче.

Артефакт під її шкірою вже давно відповідав усім трьом критеріям.

Після майбутнього, де її ім’я стояло на музейних табличках із тією ж урочистою безсоромністю ... Читати далі »

Майбутнє, де вона вже стала проблемою для історії

Кайра Велн не любила власних легенд.

Це не було кокетством. І не тією фальшивою скромністю, яку так обожнюють багаті виродки після третього келиха, коли їм хочеться, щоб їх вмовляли визнати очевидне. Ні. Кайра справді не любила легенди про себе, бо з досвіду знала: що красивіше люди переповідають твоє життя, то брудніше, болючіше і безглуздіше воно було насправді.

Чоловіки, жінки, тирани і ще один дуже поганий вибір

Після Накаара Кайра Велн почала підозрювати, що артефакт має не лише дивну фізику, а й вкрай поганий смак у терапії.

Замість того щоб дати їй бодай кілька днів на нормальний сон, добру їжу й усвідомлення того факту, що вона тепер буквально носить під шкірою технологію, за яку цивілізації охоче продавали б континенти разом із населенням, артефакт поводився як найгірш ... Читати далі »

Перша мрія юності: місто розкоші й морального розкладу

Кайра Велн ще в дитинстві вирішила, що якщо вже світобудова має таку підозрілу кількість планет, імперій, заборонених архівів і міст, куди “нормальним людям краще не потикатися”, то вона, звісно ж, побачить їх усі.

У ті роки вона ще вміла називати це романтикою.

Пізніше, коли з’явилися борги, шрами, замовники ... Читати далі »

Коли вмирає надія, знаходиться проблема гірша

Кайра Велн не вірила в долю.

Доля, на її думку, була вигадкою для людей, яким бракувало або сміливості визнати власну дурість, або фантазії, щоб придумати кращу відмовку. Якщо тебе зрадили — це не доля, це ти надто довірився комусь із гарними вилицями. Якщо твій корабель підбили — це не фатум, а недостатня підозріливість до ракет класу “земля-орбіта&rdquo ... Читати далі »