Частина VІ. Поцілунок із невідомою похибкою

Розділ 22. День, коли Максим став серйозним

Максим

У житті кожної людини настає момент, коли доводиться дорослішати.

У когось це народження дитини.

У когось — перша іпотека.

У когось — усвідомлення, що лікарі, вчителі й пілоти літаків іноді молодші за тебе, а отже, цивілізація тримається буквально на людях, які ще недавно списували контрольну.

... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 21. Чотири побачення і одна очевидна брехня

Соломія

Існує кілька ознак того, що людина втратила контроль над ситуацією.

Наприклад, вона прокидається вранці й першою перевіряє не прогноз погоди, не розклад пар і навіть не повідомлення про дедлайн, який може знищити її академічне майбутнє.

Вона відкриває фотографію.

Одну.

Конкретну.

... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 20. Танець як помилка координації

Максим

Є люди, які танцюють природно.

Вони чують музику.

Відчувають ритм.

Рухаються легко.

Їхнє тіло й мозок працюють як єдина система.

Є я.

Моє тіло й мозок інколи навіть не знайомі.

Особливо коли поруч Соломія Кравець.

Особливо коли вона впродовж останніх двох годин:

... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 19. Люди, до яких ми зовсім не ревнуємо

Соломія

— Соломіє, маєш хвилину?

Звичайне питання.

Абсолютно нормальне.

Безпечне.

Люди постійно просять одне в одного хвилину.

Викладачі.

Одногрупники.

Продавці мобільного зв’язку.

Люди, які хочуть пояснити тобі, що ти неправильно користуєшся власним банків ... Читати далі »

Частина V. Ревнощі не входили до технічного завдання

Розділ 18. Фестиваль людей, які дивляться

Максим

Є події, на яких люди приходять дивитися.

Фестивалі.

Концерти.

Виставки.

Студентські презентації.

Публічні страти.

Останні, щоправда, офіційно скасували, тому університетські фестивалі тепер успішно виконують ту саму соціальну функцію.

Людина приходить.

Стоїть.

... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 17. Емоційна складність невідомого походження

Соломія

Є люди, які спокійно чекають повідомлень.

Наприклад, психічно стабільні.

Я до них не належала.

О 18:03 Максим мав зустрітися з батьком.

О 18:07 я перевірила телефон.

О 18:12 — ще раз.

О 18:19 — просто тому, що він лежав екраном догори й міг раптом пропустити повідо ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 16. Те, про що не жартують

Максим

Є речі, про які я жартую.

Про смерть.

Про гроші.

Про сесію.

Про власну безперспективність.

Про те, що одного дня університет усе-таки зрозуміє свою помилку й забере в мене студентський квиток.

Про те, що наша пожежна сигналізація має особисту неприязнь до романтики.

Про те, що кіт Піксель ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 15. Пожежна сигналізація має почуття гумору

Соломія

Наступного ранку я прокинулася з трьома дуже конкретними знаннями.

Перше: баклажан може перетворитися на матеріал, придатний для бронювання космічного корабля.

Друге: пожежна сигналізація в гуртожитку Максима працює краще за половину університетської інфраструктури.

Третє: якщо хлопець тримає тебе за т ... Читати далі »

Частина ІV. Піца, пожежа і дві чесні відповіді

Розділ 14. Вечеря без запасного плану

Максим

Є три речі, які не варто говорити людині з тривожністю та любов’ю до контролю.

Перша:

«Розберемося на місці».

Друга:

«Я нічого не планував».

Третя:

«Запасного варіанта немає».

Я сказав Соломії всі три протягом сорока секунд.

Після цьог ... Читати далі »

Частина ІІІ. Місто, яке збилося з маршруту

Розділ 13. Руки, які забули роз’єднатися

Соломія

Я зачинила двері гуртожитку.

Зробила три кроки.

Зупинилася.

Повернулася.

Подивилася на двері так, ніби Максим Романюк міг пройти крізь них силою власної самовдоволеної усмішки.

Не пройшов.

На щастя.

Або на жаль.

Ні.

На щастя.

Однозначно.

Абсолютно ... Читати далі »