Уявіть галактику не як величну спіраль із мільярдами зірок, а як тонку скляну іграшку в руці чогось настільки великого, що навіть слово “велике” сором’язливо відходить у кут і просить не втягувати його в цю ганьбу. Галактика світиться, обертається, народжує зорі, ковтає газові хмари, тримає у своїх рукавах цілі цивілізації, які сперечаються про податки, сенс життя й те, хто останній заряджав плазмовий чайник. А потім приходить сила з іншого виміру — не вибух, не промін ... Читати далі »