Колись Землю називали блакитною планетою.

Не через поетичність людства. Поетичність у людства зазвичай прокидалася вже після того, як воно щось знищувало, продавало або оголошувало стратегічним ресурсом. Землю називали блакитною тому, що більша частина її поверхні була вкрита водою. Безмежною, рухливою, солоною водою, яка здавалася вічною.

Люди дивилися на океани й вірили, що вони нікуди не подінуться. Надто великі, щоб зникнути. Надто глибокі, щоб висохнути. Надто могутні, що ... Читати далі »