Є особливий різновид космічної тиші, який не схожий ані на порожнечу, ані на спокій. Він виникає там, де світло старих зірок проходить крізь хмари міжзоряного пилу, де газові велетні народжують нові світи, а Всесвіт раптом перестає нагадувати добре організовану астрономічну систему й починає скидатися на чиюсь недописану поему.

Саме там народжується туманна лірика.

Не та лірика, у якій герой стоїть біля вікна, дивиться на дощ і переконує себе, що його ніхто не розуміє. Космос ... Читати далі »