Космос любить удавати з себе холодного й мовчазного велетня, який ні в що не втручається. Мовляв, обертайтеся собі навколо своїх сонць, лізьте у власні війни, будуйте імперії з пилу й амбіцій, вигадуйте богів із хорошим профілем і поганим характером. А я, космос, просто висітиму поруч, красивий, безмежний і нібито байдужий. Це, звісно, дуже зворушлива поза. Але варто археологам добратися до чергового мертвого світу, як ця вистава починає сипатися разом із каменем, ... Читати далі »