Капітанка, яка не вірила в романтику вакууму

Перша частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Капітанка Лія Арден не вірила в романтику вакууму.

Вона не вірила в поетичні промови про зорі, що чекають на людство, у красиві фрази про вічність, у рекламні ролики колонізаційної програми, де усміхнені діти дивилися в небо так, ніби космос був величезним парком розваг із безкоштовним морозивом і низькою смертністю.

Космос, на її думку, був набагато чеснішим.

Він не обіцяв. Не зваблював. Не обіймав. Не пробачав. Він просто існував — холодний, безмежний, байдужий до того, скільки грошей людство витратило на красиві шеврони, срібні парадні форми й урочисті церемонії прощання. Вакуум не мав почуття гумору, але мав бездоганне відчуття моменту: він завжди приходив тоді, коли хтось забував закрити шлюз.

Саме тому Лія не любила, коли молоді пілоти називали космос «темним океаном». Океан, принаймні, міг тебе намочити перед тим, як утопити. Вакуум був стриманіший. Він просто розривав легені, висушував очі й перетворював людину на дуже короткий урок фізики.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/korabel-za-mezheyu-bazhannya-b455319?c=5047085