Каюти для самотності, яку ніхто не замовляв

Третя частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

На «Едем-7» кожна каюта була спроєктована як маленька перемога людської гідності над космічним жахом.

Принаймні так казали рекламні матеріали колонізаційної програми.

У рекламних матеріалах каюти виглядали світлими, теплими, майже домашніми. На стінах — м’яке освітлення. Біля ліжка — особистий інтерфейс. У шафі — місце для одягу, спогадів і двох предметів, які член екіпажу міг узяти з Землі без пояснення психологічній службі. У кутку — вузький санітарний модуль, достатньо зручний, щоб людина не відчула себе вантажем, і достатньо тісний, щоб не забула: вона все-таки на кораблі, а не в готелі для оптимістів.

Кожна каюта мала адаптивний клімат, шумову ізоляцію, систему імітації добового циклу, приватний канал зв’язку, аварійну медичну панель і скромну програму емоційної підтримки, яку Мара після першого тесту перейменувала з «Ваш спокій — наш пріоритет» на «Я теж не знаю, чому ви ще не кричите».

За задумом архітекторів, каюта мала бути місцем відпочинку.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/korabel-za-mezheyu-bazhannya-b455319?c=5049087