Планета, яка не знала слова «сором»

П’ята частина першої книжки «Корабель за межею бажання»
Цикл «Колонізацію Всесвіту розпочато»

Планета під кораблем не соромилася бути прекрасною.

Це дратувало Лію Арден майже так само сильно, як політичні протоколи, військові рефлекси і штучний інтелект, який умів коментувати її особисте життя точніше, ніж більшість живих людей після трьох келихів вина.

Астера світилася під «Едем-7» без жодної скромності. Її океани лежали в чашах континентів, темні й блискучі, наче хтось налив у западини планети рідку ніч. Срібні ліси тягнулися вздовж узбереж і гірських хребтів, переливаючись під місцевим сонцем так, ніби кожен лист мав власну думку про світло. Атмосфера світилася м’якою блакитною каймою, два місяці повільно розходилися над горизонтом, а хмари, підсвічені знизу фіолетовими прожилками, виглядали настільки красиво, що будь-який земний рекламний відділ уже б помер від заздрості або викупив права на слово «рай».

Лія дивилася на планету з командної рубки й думала, що рай завжди підозрілий.

Особливо якщо він уже назвав тебе на ім’я.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/korabel-za-mezheyu-bazhannya-b455319?c=5050974