Плавучі станції всередині світла
— — —
У космосі є океани, про які не пишуть у туристичних брошурах. Не тому, що їх мало, а тому, що від їхнього опису у маркетологів починає сіпатися око, а у страховиків — народжується нова релігія. Їх називають інфразоряними океанами: моря й надморя, що існують так близько до зірки, що світло там не просто світить — воно тисне, гріє, випалює, керує погод
...
Читати далі »
|
Металеві джунглі
— — —
Є джунглі, де тебе знаходить комар, навіть якщо ти думаєш, що сховався в цивілізації. А є джунглі, де тебе знаходить болт, тому що він відчув вібрацію твоїх кроків і вирішив, що ти — новий елемент конструкції. Металеві джунглі не пахнуть землею. Вони пахнуть мастилом, озоном, гарячою стружкою і втомою інженерів, які колись сказали: “Автономність &md
...
Читати далі »
|
Істоти, що ростуть на планетах
— — —
Є планети, які мовчать. Є планети, які шумлять океанами, тріщать льодами й вивергають лаву так, ніби це їхній спосіб сказати “привіт”. А є планети, які… дивляться. Не очима, звісно. Планети без очей завжди найспостережливіші. Вони дивляться біомами, реагують магнітосферою, відчувають кроки тектонікою і роблять вигляд, що це прос
...
Читати далі »
|
Експедиції у замкнуті епохи
— — —
Є місця, де простір рветься, як старий шов на скафандрі, і крізь нього видно темряву. А є місця, де рветься час — тихо, акуратно, з канцелярською ввічливістю, ніби Всесвіт підписав наказ: “З цього моменту вхід і вихід дозволені, але тільки вчора”. Такі розриви в “Хроніках Забутих Галактик” називають хроновими дірами. Вони не просто ведут
...
Читати далі »
|
Сфери штучних світів
— — —
У кожній галактиці є хоча б один вид, який у певний момент дивиться на зорю й думає: “А що як зробити навколо неї будинок?” Не лабораторію, не станцію, не черговий “тимчасовий” форпост на 600 років експлуатації, а житло, що не закінчується за горизонтом. Так народжується ідея сфери штучного світу — мегаструктури, де архітектура
...
Читати далі »
| |