Повстання кухарів

Повстання кухарів почалося з супу.

Не з пострілу.

Не з вибуху.

Не з підпільного маніфесту, написаного кров’ю на стіні.

Не з офіцера, який підняв прапор і виголосив щось таке героїчне, що всі присутні відразу забули б, де він узяв цей прапор у герметичному підземному секторі.

З супу.

Густого.

Гарячого.

Дешевого.

З картоплею, грибами, синтетичною цибулею, справжньою морквою й таким рівнем п ... Читати далі »

Ліор краде не тільки перепустки

Ліор Ен ніколи нічого не крав.

Принаймні саме так він пояснював власну біографію людям, які мали достатньо терпіння слухати брехню довше трьох хвилин.

Перепустки він позичав.

Митні коди — тимчасово переміщував.

Контрабандні маршрути — рятував від бюрократичного забуття.

Державні печатки одного разу справді опинилися в його кишені, але лише тому, що кишеня була відкрита, печатка лежала близько, а Всес ... Читати далі »

Ніка знаходить мертве насіння

Мертве насіння виглядало непристойно нормально.

Саме це Ніка Варн ненавиділа найбільше.

Якби воно почорніло, розсипалося на порох, пахло гниллю або хоча б драматично диміло, усе було б простіше. Людський мозок любить, коли катастрофа дотримується візуального етикету.

Мертве повинно виглядати мертвим.

Зруйноване — бути зруйнованим.

Кінець світу — бажано супроводжуватися сиренами, червоним небом і кимось ... Читати далі »

Голод як державна послуга

На четвертий день Церера прокинулася багатою.

Це було дивно, бо їжі стало менше, вода подорожчала втричі, опалення відтепер рахувалося похвилинно, а медична допомога отримала тариф «життєво необхідний плюс», який від звичайного «життєво необхідного» відрізнявся лише тим, що перший дозволяв не померти сьогодні.

Але офіційна статистика наполягала:

економіка зросла на дев’ятнадцять відсотків.

Причин ... Читати далі »

Коефіцієнт корисності

На третій день голоду Церера дізналася, скільки коштує людина.

Не приблизно.

Не філософськи.

Не в тому поетичному сенсі, у якому старі земні книжки любили запевняти, що кожне життя безцінне.

Ціна була конкретною.

До двох знаків після коми.

О 06:00 за центральним часом на кожному екрані, браслеті, дверному терміналі, харчовому автоматі, медичній панелі, транспортному турнікеті й туалеті з надмірно амбітною операцій ... Читати далі »

Митник із поганою репутацією

Ліор мав погану репутацію.

Це було несправедливо.

Насправді він мав кілька поганих репутацій, і кожна належала іншій установі.

Для митної служби Церери він був талановитим співробітником із «нестандартним підходом до службової етики», що в перекладі з бюрократичної означало: начальство не могло довести, що він бере хабарі, але дуже ображалося, що хабарі, схоже, брали без нього.

Для контрабандистів Ліор був прод ... Читати далі »

Біокуполи над льодом

На Церері ранок після революції починався так само, як ранок після дуже поганої вечірки.

Ніхто точно не пам’ятав, хто першим поліз на стіл.

Половина присутніх шкодувала про сказане.

І обов’язково знаходився хтось, хто прокидався з чужим майном у руках і переконував усіх, що воно саме до нього прийшло.

У випадку Церери чужим майном були сорок сім тонн зерна, три вантажні платформи, дев’ять заблокованих харчових ав ... Читати далі »

Першим зник хліб

На Церері першими зникали не люди.

Люди тут узагалі зникали рідко. Для цього потрібно було або дуже постаратися, або працювати в зовнішньому секторі без страхувального троса, або взяти кредит у корпорації «Геліос-Агро» й наївно повірити дрібному шрифту під пунктом «добровільна передача трудових органів».

Зазвичай першими зникали дрібниці.

Тепло з душових у житловому секторі.

Справжня кава з офіцерських автоматі ... Читати далі »

Станція, якої не мало існувати

Коли вони ступили крізь корональну браму вдруге, Ада Сорен очікувала болю.

Вона вже встигла зрозуміти, що Солярний Ковчег мав неприємну звичку перетворювати будь-який перехід на духовну операцію без наркозу. Тут двері не просто відчинялися — вони перевіряли твою пам’ять, серце, родовід і здатність не кричати в присутності колег. Тут коридори дихали старими трагедіями, стіни говорили з тоном ображеного пророка, а кожна світлова лінія ... Читати далі »

Корональна брама

Корональна брама не виглядала як двері.

Це одразу було поганим знаком, бо у Всесвіті існувало просте правило: якщо щось не виглядає як двері, але явно хоче, щоб ти всередину зайшов, воно або пастка, або храм, або дуже дорогий ресторан на Венері, де тебе спершу отруять компліментами, потім рахунком, а вже потім — справжньою отрутою.

Перед Адою Сорен відкривалася не арка, не шлюз і не тунель. Перед нею стояла вертикальна рана в просторі. Вона сві ... Читати далі »