Частина ІІІ. Тітка Ліда відкриває спецслужбу

Тітка Ліда приїхала о дев’ятій ранку з таким виглядом, ніби не просто несла старий альбом, а особисто транспортувала чорну скриньку людської дурості.

На ній був темно-синій плащ, хустка з квітами, що пережили б не тільки дощ, а й невдалий шлюб, і вираз обличчя, з яким у нормальних країнах люди заходять у парламент, щоб пояснити депутатам, де саме вони помилилися ще в дитинстві. У руках вона тримала велику сумку, старий пакет із супермаркету, термос і щось загорнуте в газету.

Юлія відчинила двері й одразу зрозуміла: сьогодні мирних варіантів не буде.

— Доброго ранку, — сказала вона обережно.

— Не бреши з порога, — відповіла тітка Ліда. — Ранок уже втомився бути добрим. У вас є стіл, електрика й люди з мінімальною здатністю слухати старших?

— Стіл і електрика є.

— От і чудово. З людьми розберемося по ходу.

Вона зайшла в квартиру, не чекаючи запрошення. Запрошення тітці Ліді взагалі були потрібні приблизно так само, як танку потрібна ввічлива табличка “проїзд дозволено”. Вона рухалася вперед, і реальність сама підлаштовувалася, бурмочучи щось про правила безпеки.

Читати далі:

https://booknet.ua/reader/msto-yake-chekalo-bez-nas-b455323?c=5049115