Станції міжзоряної комерції
У Галактиці є речі, які ніколи не сплять: фонове випромінювання, далекі маяки, що ритмічно кличуть кораблі додому, і станції міжзоряної комерції — величезні вузли, де гроші мають запах мастила, а товар — голос тисяч мов. У космосі, де відстань вимірюють не кілометрами, а витримкою екіпажів і стабільністю полів, станція стає не просто місцем зупинки. Вона стає доказом того, що навіть у безмежжі люди здатні створюват
...
Читати далі »
|
Сонети туманних світів
У далекій частині Галактики є світи, які не люблять бути названими прямо. Вони ховаються за серпанком випарів, за напівпрозорими кільцями пилу, за хмарами, що живуть довше за держави та династії. Там материки не мають чітких контурів навіть на найкращих мапах, а океани дихають як легені: прилив і відплив схожі на ритм великої істоти, що спить під атмосферою.
Такі світи часто називають туманними
...
Читати далі »
|
Пірати, що торгують богами
У темних коридорах міжсистемних портів є запахи, які не сплутаєш ні з чим: гарячий метал після розгерметизації, дешевий антиозонний спирт, старий пил з вантажних відсіків. Але існує ще один запах — майже невловимий, як і сама чутка. Його називають «пахощами ідола». Це не аромат і не хімія. Це відчуття, що поруч лежить річ, навколо якої роками згущувалися молитви, страхи, надії. Предмет, який не просто коштує г
...
Читати далі »
|
Проблеми прискорення до c⁺
Надсвітлові двигуни люблять називати «простим трюком із простором». Мовляв, не ти летиш швидше за світло — ти згинаєш шлях так, щоб світло програло дистанцію. Так говорять у рекламних буклетах верфей і на виставках, де блискучі макети сяють так само яскраво, як обіцянки. Але в реальних ангарах, де пахне озоном, мастилом і перегрітою ізоляцією, правда звучить інакше: найважче — не стрибок. Найважче &mdash
...
Читати далі »
|
Храм туманного ока
Є місця, де космос здається не холодною порожнечею, а живою пам’яттю. Не зоряним каталогом, не мапою маршрутів, а чимось глибшим: присутністю, що дивиться у відповідь. Пілоти називають це відчуття «поглядом туману» — миттю, коли навігаційні обчислення раптом стають зайвими, а внутрішній компас ловить невловимий ритм між світловими хвилями.
Саме так починаються більшість істор
...
Читати далі »
| |