Чорні ринки темної матерії

Є порти, де кораблі шикуються в чергу, як чемні туристи біля музею історії катастроф. Є станції, де торг іде легально: з накладними, печатками й посмішками людей, які вміють брехати офіційно. А є чорні ринки темної матерії — місця, де “документи” існують лише як жарт, а “контроль якості” часто означає, що продавець ще живий і пам’ятає своє ім’я.

Темн ... Читати далі »

Медитації на краю Всесвіту

Край Всесвіту — це не двері з табличкою “вихід”, не бордюр реальності й не місце, де можна спокійно випити кави, дивлячись, як закінчується все. Край Всесвіту — це радше відчуття. Стан, коли навколо так мало орієнтирів, що навіть власні думки стають об’єктами навігації. Тут не “закінчується простір”, тут закінчуються твої звички пояснювати просте складними словами. А ще тут закінчується ... Читати далі »

Мисливці за кристалами часу

Є на галактичних ринках товар, який ніколи не лежить на полиці довго. Не тому, що він популярний. А тому, що він буквально “не встигає”. Кристали часу — артефакти, які зберігають не енергію, не інформацію і навіть не спогади, а саму впертість моменту. Вони тримають у собі секунди так, ніби це рідкісна валюта, і, що найгірше, мають звичку нагадувати власнику: ти теж — лише тимчасова інвестиція.

... Читати далі »

Будова надсвітлового ядра

Надсвітлове ядро — це та частина корабля, про яку капітан говорить із пошаною, навігатор — із тремтінням у голосі, а інженер — із нервовим сміхом людини, яка вже бачила, як “ідеально стабільна система” перетворюється на “цікаве світлове явище”. Якщо коротко, ядро — це серце надсвітлового двигуна. Якщо довше, то це маленька, вперта фабрика реальності, яка переконує Всесвіт зробити в ... Читати далі »

Віра у Сингулярне Сонце

У кожній цивілізації є момент, коли наука робить крок уперед, а людська (і не дуже людська) уява — стрибок у стратосферу. Там, де вчора були формули та розрахунки, сьогодні з’являються обряди, гімни й суворий список того, що “не можна робити біля реактора, бо образиться Світило”. Саме так і народилася віра у Сингулярне Сонце — культ, що виріс на перетині астрофізики, страху перед порожнечею та звички ... Читати далі »