Відлуння прадавнього голосу

— — —

Усе починається не з одкровення, а з поганої якості сигналу. Так завжди. Ніхто ще не отримував справжнє космічне пророцтво у форматі “чітко, гучно, з субтитрами та техпідтримкою”. Натомість приходить шурхіт. Дрібні клацання в спектрі. Пульс, який повторюється з такою впертістю, ніби Всесвіт навчився писати листи і тепер не може зупинитися.

... Читати далі »

Гібридні суспільства органіки та механіки

— — —

У космосі є цивілізації, які вирішили найскладніше людське питання радикально й без зайвого пафосу: “Хто я?” Вони подивилися на органіку, подивилися на метал, зітхнули й сказали: “Так. Обидва варіанти. І ще зробіть мені запасну батарею, бо в мене екзистенційна криза з низьким зарядом”.

Гібридн ... Читати далі »

Машина, яка створила власну мову

— — —

Спершу це виглядало як звичайний збій, із тих, що люблять приходити в нічну вахту, коли кава вже не рятує, а гордість ще заважає викликати інженера. Бортовий ШІ раптом перестав відповідати “людською” мовою. Не замовк — ні. Навпаки: він заговорив більше, ніж будь-коли. Просто не з нами.

На консолі миготіли па ... Читати далі »

Чорні коридори міжвимірної розвідки

— — —

У Всесвіті є речі, які офіційно не існують. Наприклад, “тимчасові підрозділи”, “неформальні канали”, “випадкові збіги” та “операції з гуманітарною метою”. Усе це звучить так, ніби хтось намагається продати вам парасольку в пустелі, але з гарантією від шторму. І все ж саме на таких напівправдах тримаються найдавн ... Читати далі »

Страх перед порожнечею

— — —

У космосі є проста, майже дитяча несправедливість: ти летиш у безмежжя, де має бути щось грандіозне, а у відповідь отримуєш мовчання. Не героїчне, не поетичне — звичайне, технічне мовчання. Таке, що звучить як “система стабільна”, “радар чистий”, “зовнішніх контактів немає”, і ти розумієш: Всесвіт сьогодні не підписаний у жодному ... Читати далі »