Планети, де життя живе у темряві

Вступ: сонце — не бог, а просто зручна лампа

Якщо ви виросли в культурі, де “світло” автоматично означає “життя”, а “темрява” — “небезпека”, то у космосі вас чекає невелике приниження. Всесвіт не підписувався під вашими метафорами. Він не зобов’язаний вмикати зорі саме там, де вам комфортно, і не зобов’яза ... Читати далі »

Могильники забутих флотів

Вступ: де космос зберігає історію без підпису “обережно, боляче”

Космос не вміє прибирати за собою. Він не має служби утилізації, не подає заявки на демонтаж, не клеїть наліпки “скло” і “метал”. Якщо щось зламалося — воно дрейфує. Якщо щось загинуло — воно лишається. І саме тому археологія космосу така невдячна й прекрасна: ти прилітаєш ... Читати далі »

Битва на межі чорної діри

Пролог: де фронт — це не лінія, а вирок з красивою гравітацією

У міжзоряних війнах є місця, куди не відправляють “добровольців із романтикою в очах”. Їх відправляють лише після того, як підписані страховки, переписані заповіти й хтось у штабі тричі уточнив, чи справді слово “межа” в наказі не означає “максимально близько, бо начальству так красивіш ... Читати далі »

Планета, що віддзеркалює чужі світи

Вступ: коли космос вирішує стати дзеркалом, а не простором

У космосі є базовий набір неприємних сюрпризів: вакуум, радіація, відстані, які розтягують терпіння тонше за фольгу, і бюрократія, що переживає навіть наднові. Але інколи трапляються феномени, які змушують навіть найцинічнішого навігатора сказати: “Ні, це вже занадто артистично”.

... Читати далі »

Пошуки земних потомків

Земля як міф, який не підписувався на нашу ностальгію

Є планети, що зникають тихо: без фанфар, без героїчної музики і без тієї тривожно-романтичної хмарки пилу, яку так люблять у старих фільмах. Земля, на жаль або на щастя, зникла голосно — просто не так, як ми уявляли. Вона не вибухнула під драматичний монолог капітана, не провалилася в пафосну чорну діру й не лишила “проща ... Читати далі »