Підзоряні істоти
Інфразоряні океани киплять під світлом зорі, а підзоряні істоти слухають магнітні шторми й жують кораблі, як закуски поки диспетчери звуть це похибкою
Де океан починається там, де закінчується здоровий глузд
Інфразоряні океани — це те місце у Всесвіті, де слово “волога” звучить як образа фізиці, а слово “океан” — як насм
...
Читати далі »
|
Ліси, створені з наномеханізмів
Наномеханічні ліси ростуть з пилу, шепочуть сервоприводами й збирають думки мандрівників, лишаючи іржу та сарказм у кишенях після кожної прогулянки
Вхід у ліс, де листя дзвенить
На звичайних планетах ліс зустрічає тебе запахом хвої, вологим ґрунтом і тим приємним відчуттям, що ти тут гість, але хоча б не їжа (зазвичай). На планетах із метале
...
Читати далі »
|
Рослинні континенти
Рослинні континенти — живі материки, що дихають лісами, рухаються корінням і ввічливо з’їдають колоністів, якщо ті надто шумні вночі після посадки
Материк, який не терпить, коли по ньому ходять без привітання
На звичайній планеті континент — це камінь, що довго лежить і робить вигляд, ніби він ні в чому не винен. На живій планеті конти
...
Читати далі »
|
Кораблі, що повертаються молодшими
Кораблі повертаються молодшими, бо хронові діри перешивають час, лишаючи екіпажу свіжі обличчя й старі борги за пальне та пам’ять у бортжурналах
Пролог для тих, хто любить сюрпризи, але не любить календар
Є космічні байки, що пахнуть романтикою: капітан, зоряний шторм, останній стрибок крізь невідомість. А є ті, що пахнуть реєстрату
...
Читати далі »
|
Сонячні місто-мережі
Сонячні місто-мережі зшивають орбіти світлом, годують цивілізації енергією й жартують з тіні, що все одно просить рахунок, навіть у вакуумі
Коли місто вирішує стати мережею, а Сонце — хазяїном
Колись мегаполіси гордо розповзалися по планетах, як розлита кава по столу: трохи хаотично, зате щиро. А потім цивілізації вийшли в орбіту й зрозуміли непр
...
Читати далі »
| |